Хвороби очей у дітей
Що таке короткозорість?
Короткозорість, або міопія, - це одне з найпоширеніших захворювань очей, яке за відсутності лікування прогресує і може призвести до повної сліпоти. Прогноз багато в чому залежить від того, наскільки своєчасно буде поставлений діагноз.
Це таке порушення зору, при якому людина добре бачить поблизу, а предмети і зображення, розташовані далеко, сприймаються нечітко. Із грецького міопія переводиться як "примружую око". Така назва виникла тому, що для короткозорої людини примружування характерно, воно дозволяє більш чітко бачити окремі предмети. Відбувається це внаслідок того, що світлові промені фокусуються не так на сітківці ока, а перед нею. Найчастіше причиною такого порушення є збільшення розміру очного яблука, однак зустрічаються й випадки рефракційної короткозорості — коли рогівка ока має занадто велику заломлюючу силу.
Розрізняють три ступені короткозорості:
слабку (до 3 діоптрій);
середню (від 3,25 до 6 діоптрій);
високу (від 6 діоптрій і більше).
Люди, що мають високий ступінь міопії, через дистрофічні змін в оболонках о
чей потребують і окуляри для близьких відстаней. Проте ні окуляри, ні контактні лінзи не виліковують короткозорість, а лише дозволяють компенсувати дефекти зору і покращити якість життя людини. Короткозорість може бути як вродженою, так і набутою. У другому випадку хвороба може розвинутися коли завгодно, однак частіше відхилення вперше дають про себе знати в дошкільному або молодшому шкільному віці. У підлітків міопія, як правило, прогресує, а з 18-20 років спостерігається деяка стабілізація стану.
Основними факторами ризику є:
спадковість, особливо по батьківській лінії;
перенапруження очей, викликане інтенсивними зоровими навантаженнями на близькій відстані, тривалим переглядом телевізора, неправильною посадкою при письмі й читанні, а також поганим освітленням робочого місця;
слабкість очних м’язів;
неправильна корекція зору або її відсутність при появі перших ознак захворювання.
Сильна короткозорість веде до розтягування сітківки ока, а тому нерідко супроводжується ускладненнями. Саме тому важливо контролювати гостроту зору, щонайменше двічі на рік відвідуючи окуліста. При виявленні порушень слід дотримуватися рекомендацій лікаря та з метою корекції зору носити індивідуально підібрані окуляри або контактні лінзи.
Також важливо повноцінно харчуватися, виконувати загальнозміцнюючі вправи (плавання, лікувальна гімнастика) і робити зарядку для очей. Про всі ці нюанси, звісно, розповість наш спеціаліст.
 |  |
Далекозорість
Далекозорість або гіперметропія – це вада зору, що виникає внаслідок послаблення оптичної системи ока, і проявляється у вигляді нездатності сфокусувати зір на прилеглому об'єкті. При цьому промінь світла, який потрапляє після преломлення через лінзу ока (рогівку та кришталик) віртуально збирається за сітківкою, а на сітківці формується нечітке зображення. Далекозорість зазвичай розвивається після 40 років.
Розрізняють періоди фізіологічної (нормальної) далекозорості:
- У віці від 1 до 4 років. Приблизно у віці 4 років будова ока стає співрозмірною, і гіперметропія зникає, встановлюється нормальний зір.
- Вікова далекозорість (пресбіопія). Вікова далекозорість не є захворюванням, це фізіологічні зміни кришталика людини. З часом він ущільнюється та не виконує функцію фокусної лінзи, внаслідок чого з’являється потреба в плюсових окулярах для дрібних деталей на близькій відстані.
Далекозорість, яка вища вікової норми в дитячому віці - підлягає обов’язковій корекції, оскільки при відсутності лікування можливий розвиток косоокості та амбліопії («лінивого ока»).
У віці 20–40 років людина може не помічати невелику далекозорість. Внаслідок гарної роботи м’язового апарату ока та пристосувальних механізмів оптична вада не викликає скарг. У цієї групи пацієнтів раніше розвивається вікова пресбіопія.
Ступені далекозорості:
слабкий ступінь – гіперметропія до + 2,0 діоптрій;
середній ступінь – гіперметропія до + 4,0 діоптрій;
високий ступінь – гіперметропія вище + 4,0 діоптрій.
Наступна інформація готується до публікації
